Я  буду жити

  

Пульсує кров у скронях. Відчуваю пульс…

Знать ще жива, не  зламані вітрила.

Мій корабель ще витримає шторм,

Настане мить  і  я розплавлю крила.

Я полечу узбіччями доріг

Шукати рими зламаного щастя.

Вкладу в рядки все, що побачила в житті,

Хоч знаю, буде дуже-дуже важко.

Минають дні, лишаючи надію,

На мир і спокій на моїй землі.

Мій корабель підняв свої вітрила

І я пливу немов у забутті.

Я бачу сльози, біль, страшенні муки,

Поламані життя і чорну смерть.

Та  вдалині  під сонцем бачу я онуків…

Так значить це ще зовсім не кінець?!

Я бачу далі чисте, мирне небо,

Квітучий сад, усмішку малюка.

Я вірю, буде  все в житті як треба,

Знов з попелу підійметься життя!

********

Війна іде… Страшна, холодна,

З кривавим шлейфом забуття.

Спустошує міста і села,

Вогнем  винищує поля.

Зтира  з  землі невинні душі,

Гнобить весь український люд.

Війна іде… Але надія

На мир і щастя в нас живуть!

Війна пройде… Сади  розквітнуть.

В окопах трави  загудуть

І крізь серця солдат убитих

Червоні маки  проростуть…

Ми вдячні їм за все нас віті:

За сонце, небо і росу…

Червоні  маки  з ВАС розквітли

Через життя їх пронесу.

********

  

Під кулями снайперських гвинтівок

Солдати гинуть кожен день…

Та на устах у них лунає:

«Вкраїну рідну збережем!

Від крові й смерті, від розрухи,

Від горя смутку і образ.

Нехай загину я у муках,

Та збережу життя для вас!..»